Бувають життєві ситуації коли ти не знаєш як себе веести. Коли кожен твій рух може призвести до наслідків які тебе зовсім не влаштовують. Коли ти відкрито зробив помилку і жахливість такої помилки не дає тобі змоги жити.

Мені тебе не вистачає. Чому? Я не знаю... Наші стосунки, ще не перейшли грані довіри коли людей зближає щось відверто особисте, потаємне, іноді жахливе і непристойне...
Чомусь наше спілкування більш вагоме за спілкування з друзями, рідними, близькими людьми... воно інше. Воно змушує серце відчувати, виникає відчуття насолоди часу, я забуваю весь навколишній світ з тобою і хочеться бути з тобою вічність. Хвилина прощання з тобою недоречна бо душа не хоче усвідомлювати, що за декілька секунд тебе вже поруч не буде. Ти йдеш... І тут я раптово усвідомлюю, що забула тобі щось розповісти, про щось нагадати. Рука тягнеться до телефону, а душа знов наповнюється моментом очікування твого голосу...
Чому тоді я знаходжу моменти для суперечок, хибних висновків, дурощів? Мене тягне на розмову і я забуваю про ті секунди цілковитого щастя. Коли приходить усвідомлення то я всеж не можу гарантувати, що це не повториться. Що з цим робити? Я можу сказати, що це моя природа- але вірити я в це не хочу(бо приносити тобі страждання-це різати навпілсебе, це постійні докори і постійне бажання вибачитись і прийняти цей біль на себе, хоч я його і зробила). Знати що ти для мене? Чи що я для тебе- мабуть це незбагненно. Бути разом чи розійтись і ці сутички між нами навіки припиняться? Що ти обереш після того, що я вчинила? Я не знаю виходу... я не знаю як з тобою заговорити... я не знаю чи пробачиш ти мене... я не знаю чи потрібне це тобі... я не знаю як тобі боляче... Я не права, не права до кінця. Я збентежена і мені соромно за себе... вчора мною керувало лише бажання залишити тебе, побути з тобою поруч- і не розуміння чого ти не хочеш того зробити. Я була в станні відчаю і кожної секунди з моїх очей могли политись сльзи, але хіба має це вагу... особливо для тебе зараз. Я не права... я певнена ти зробиш правильне рішення і я його прийму в будь-якому разі.